Вітаю Вас, Гість
Головна » 2017 » Листопад » 27 » як вгамувати школяра-розбишаку? короткий путівник по проблемі
21:45
як вгамувати школяра-розбишаку? короткий путівник по проблемі

Проблема поведінкових девіацій продовжує залишатися актуальною на сучасному етапі функціонування сім'ї та суспільства. Значна кількість запитів, яка надходить до фахівців та методичних служб, стосується подолання явищ насильства і жорстокості, інших дискримінаційних проявів у закладах освіти.

Саме на цих явищах ми зупинимося, описуючи послідовність дій фахівця психологічної служби, який працює з такими проблемами.

Почнемо з того, чого практичний психолог чи соціальний педагог не зобов'язаний робити у випадку виявленого насильства чи підозри про його вчинення. Він точно не зобов’язаний повідомляти ПМПК, доводити інформацію до дитячого психіатра чи невролога, шукати психотерапевта. Що ж тоді?

Найкраще, коли психолог чи соціальний педагог напише три заяви - директору закладу, у службу у справах дітей та в поліцію. Заява має стосуватися того факту, що у закладі він став свідком здійснюваного насильства або у нього є такі підозри. Заяви реєструються, всі три зареєстровані копії спеціаліст залишає собі. (Можна написати лише одну заяву – директору, але так робити варто тоді, коли є гарантії, що директор упродовж доби обов’язково сповістить про факт насильства ССД та поліцію. Також потрібно зазначити, що такі заяви не є обов’язком, який покладається виключно на працівника психологічної служби чи на працівника закладу освіти. Такі заяви, у відповідності до законодавства, може робити будь-яка дієздатна особа).

Практичний психолог (соціальний педагог) заповнює спеціальний бланк повідомлення про дитину (юнака) та заносить запис у журнал обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення, якщо, звісно, до нього це не було зроблено (зразки документів затверджені наказом від 19.08.2014 № 564/863/945/577.).

Після цього він може діяти на свій розсуд. Важливо пам’ятати, що з моменту написання (реєстрації) заяви до служби у справах дітей відповідальність за координацію заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або загрози його вчинення цілком переходить до служби, і ні психолог, ні інший працівник, ні директор закладу освіти не координують відповідні заходи. Якщо ССД не виконує своїх обов’язків та відмовляється координувати випадок, зацікавлені особи (будь-яка фізична, юридична особа чи група осіб) звертаються до прокуратури, яка, за законодавством, здійснює нагляд за дотриманням прав дітей. Звернення може бути письмовим чи усним, задокументованим працівником прокуратури.

Що ж тоді роблять директор та практичний психолог (соціальний педагог), інші педагоги? Діють у межах компетенції. Де це записано? У їхніх посадових обов’язках. Якщо не записано, варто переписати свої обов’язки та наново перезатвердити.

Які є варіанти подальших дій? Серед рекомендацій, які надає Міністерство освіти і науки, пропонується наступне. Психолог (соціальний педагог) проводить зустрічі з усіма учасниками конфлікту та складає два протоколи – 1-Н з потерпілим, другий – 2-Н – з кривдником. На основі отриманих даних фахівець складає план психологічної реабілітації жертви та її кривдника, особливо, якщо останнім виступає інший учень (учні) (студент (студенти)) закладу. За необхідності він залучає фахівця з місцевого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (лист МОН від 28.10.14 № 1/9-557).

Якщо насилля не було одноразовим актом, а є таким, що повторюється, воно становить загрозу для життя та здоров'я дітей та має бути припинено правовим шляхом або будь-яким іншим законним шляхом. Для цього зацікавлені особи (батьки, адміністрація, педагоги, інші особи) можуть звернутися до прокуратури, правоохоронних органів та до суду. Судовий позов може мати різний характер і оскаржувати дії суб’єктів, які несуть відповідальність за ситуацію. Це може бути освітня структура, ССД, поліція (чи окремі представники цих структур), батьки дитини-кривдника тощо. Позов може містити, в тому числі, прохання винести рішення про примусове лікарське обстеження такої дитини чи юнака, про вибір для дитини-кривдника альтернативної форми навчання, яка би базувалася на врахуванні безпеки всіх учасників освітнього процесу тощо. Такою формою навчання може бути індивідуальна форма (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж) (див. ЗУ «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380). Готуючи позов, особа(и)-позивач(і) обгрунтовує(ють) його задокументованими фактами. Варто врахувати ту обставину, що ССД під час судового процесу представляє інтереси будь-якої дитини за законом, тобто, вона має одночасно захищати інтереси як постраждалого, так і кривдника. Це є етичною дилемою, яку буває складно розв'язати, та яка може впливати на кінцеве рішення суду.

Описані дії ніяким чином не дискримінують учасників освітнього процесу. Заходи, які застосовуються, направлені на захист як постраждалого, так і кривдника. Якщо говорити про механізми покарання, то вони можуть бути застосовані до структур чи осіб, причетних до навчання, виховання та супроводу дитини чи юнака та до батьків. Якщо особа, що здійснила насильство, досягла віку адміністративної чи кримінальної відповідальності (це вік, починаючи від 16-ти років, і, для кримінальної відповідальності, у окремих випадках з 14-ти), і при цьому, за визначенням, така особа є суб’єктом правопорушення чи злочину, вона також може нести покарання.

Разом з тим, при цивілізованому підході справа часто закінчується не покаранням, а рекомендаціями для сторін. І іноді цього буває достатньо, щоб сторона, яка отримала таку рекомендацію, почала більш відповідально та компетентно виконувати свої обов’язки та дотримуватись правових норм.

Складні випадки у педагогічні практиці є насправді системною проблемою. Для її вирішення не підходять виключно психолого-педагогічні чи юридичні інструменти. Тут може бути доречною технологія кейс-менеджменту, де практичний психолог чи соціальний педагог є одним із фахівців, які входять до команди. Міждисциплінарне ведення випадку сьогодні є однією з центральних гуманітарних технологій та дозволяє надати первинну кризову допомогу неповнолітньому, який перебуває у важкій життєвій ситуації, зробити планомірні кроки в напрямку його соціальної адаптації. Метод ведення випадку спрямований на подолання фрагментації між системами соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, психологічної та юридичної допомоги, з якою соціально дезадаптований клієнт самостійно впоратися не в змозі. Стандарти міждисциплінарного ведення випадку були розроблені для працівників відділів соціального обслуговування населення та сімейної політики, що займаються безпосередньо проблемами профілактики сімейного неблагополуччя, захисту прав та інтересів неповнолітніх, та фахівців із соціальної роботи установ соціального обслуговування. Їх застосування можливе і в діяльності представників суміжних спеціальностей (психологів, соціальних педагогів, вихователів та медичних працівників), що беруть участь в роботі по веденню випадку в складі міждисциплінарної команди. Особливо складні випадки у роботі спеціалістів рекомендовано періодично виносити на супервізію чи інтервізію колег.

Які ще підходи можуть виявитися ефективними? Державно-громадське управління, яке зараз закріплене в законі, розширює повноваження громадянського суспільства щодо вимог, які висуваються до закладів освіти, в т.ч. до його безпеки. Батьківська громада, яка може створювати свої органи, має повне право висувати вимоги до діяльності школи, ПТНЗ, ВНЗ І-ІІ р.а., перевіряти таку діяльність та вносити власні пропозиції. У випадку здійснюваного у закладі насильства чи такої загрози громада насамперед може поцікавитися, яка документація ведеться у закладі освіти, чи є у закладі окремий план заходів з попередження та подолання насильства та жорстокості, чи, можливо, такий план включений до загального плану роботи закладу тощо. Запит варто робити письмово та оформлювати як «інформаційний запит», у цьому випадку заклад освіти як володілець інформації має надати відповідь у п’ятиденний термін. Запит може робити будь-який громадянин, група громадян чи організація без обов’язкового обґрунтування причини такого запиту. У випадку ігнорування запиту адміністрацією закладу особа надає скаргу до прокуратури чи органу місцевої влади.

Етичні питання стосунків у закладі освіти може регулювати також «Кодекс етики закладу освіти», або відповідний тристоронній договір чи інший аналог, який складається окремо для кожного закладу з урахуванням його специфіки та може бути включеним до Статуту. До написання документу залучаються батьки, педагоги, психологічна служба, учні, студенти, представники місцевої громади. Дотримання кодексу (його аналогу) забезпечується діяльністю етичних комісій (комітетів), які створюються та обираються також з числа представників вище названих категорій. Діяльність комісій закріплюється внутрішніми документами закладу. Перед введенням у дію документ проходить публічне обговорення.

Написання тексту такого кодексу, договору чи їхніх аналогів є досить тривалою та громіздкою процедурою, яка має враховувати як особливості норм та традицій закладу, так і всі засадничі умови регулювання стосунків в освіті, сім'ї та суспільстві. При створенні такого документу його автори можуть опиратися на Конвенцію про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (14.12.1960 р.), Конвенцію про права дитини (02.09.1990 р.), Декларацію професійної етики Всесвітньої організації вчителів і викладачів (29.07.2001 р.), інші документи.

Практика успішних шкіл, ВУЗів, закладів професійної освіти, ефективних освітніх систем загалом доводить, що активна участь громади може виявитися тим дієвим важелем, який регулює право дітей та молоді на безпечну освіту.

05.09.2017. Т.Артеменко

Пост Anna Boichenko у ФБ https://www.facebook.com/boichenko.anna/posts/1630858713674318?comment_id=1633047543455435&notif_id=1511842749340161&notif_t=feedback_reaction_generic&ref=notif

Категорія: теми | Переглядів: 92 | Додав: psycommunity | Теги: алгоритм, Освіта, насилля, практикум, Безпека, протокол, школа, Насильство, стандарт | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 121 2 »
0
12  
TatianaArt : Anna Boichenko , не шкодуйте. Добре,що Ви виносите такі питання і люди якось реагують. Думаю, що нам потрібен такий
діалог. Звісно,«варіанти обійти "бажання/небажання" батьків і надати необхіднудопомогу дитині» є. Це всі силові методи. Але вони не Ваші. Чи не так? Нравится · Ответить · 1 мин.

0
11  
AnnaBoichenko : TanyaLysiuk, мені шкода що в тексті мого посту зфокусувались лиш на своїхпроекціях і витіснили перерахування ряду психологічних методів роботи по даному
запиті. Мій пост про те, що "Лоша можна привести до водопою, але змусити
його напитись не можливо" і дійсно тут закінчується межі моєї роботи, або
як по вашому саме тут я "умиваю руки"... Нажаль, я не можу змусити
батьків забезпечити дитині проходження "комплексної психотерапії"...
бо саме вона і є методом допомогти в даному випадку... А ще мій пост, про те що
я зустрілась з тим, що зробивши все із можливого, все залишається без
змін...батьки вже проінформовані про варіанти допомоги дитині і свідомо
відмовляються займаючи опозиційну сторону "у нас все добре, самі
дураки"...а дитячий час плине, патерн поведінки закріплюється і
стигматизація дитини теж.... І мій пост якраз про методи як "змустити
напитись"? Чи є варіанти обійти "бажання/небажання" батьків і
надати необхідну допомогу дитині. Нравится · Ответить · 6мин.

0
10  
TatianaArt : Tanya Lysiuk вся робота психолога - це відкритепитання. Психотерапію взагалі вважають не технологією, а мистецтвом. Нравится · Ответить · Толькочто

0
9  
TanyaLysiuk Вполне вероятно, что у этого вопроса могут быть вариантырешений которые Вы описали, но интересна, в данном случае робота психолога,
методы, приемы, возможно это слишком глубоко и широко и целые книги надо
писать, чтоб остальные поняли, но тогда вопрос остается открытым... Нравится · Ответить · 34мин.

0
8  
TatianaArt : TanyaLysiuk Я описала кілька рішень, а не одне. Як Ви помітили, всі вонивідрізняються, тому можна вибрати. І це системна проблема. Для її вирішення не
підходять виключно психологічні інструменти. Тут застосовується технологія
кейс-менеджменту, де психолог є лише одним із фахівців, які входять до команди.
Але при цьому він є дуже важливим, необхідним фахівцем і супроводжує випадок до
кінця. Без психолога подібна ситуація навряд чи може бути вирішена. І він
зовсім не перекладає свою частину роботи на інших, а продовжує її виконувати. Щоб
розписати по кожному з етапів ділянку роботи психолога, мені треба зараз писати
підручник. Думаю, я його напишу. Але не за день. Зараз, чим можу, тим і ділюся.
Буде день, буде й пища. Готова допомагати тим, хто зіткнувся з подібною
проблемою та не знає, як вчинити на котромусь з етапів. Просто, зрозумійте, що
немає універсальних рецептів. Танцювати треба від дуже конкретної розкладки сил
тут і зараз. І вони точь в точь ніколи не повторюються. Тому найліпшою підмогою
тут може бути не якась загальна інструкція, а жива робота з випадком. І добре
би її періодично виносити на супервізію чи інтервізію колег. Ось саме такою я й
бачу стратегію. Хотілося би якихось рецептів, але стається так, що їх просто
немає. Нравится· Ответить · 49мин.

0
7  
TanyaLysiuk Я сужу по той информации которая здесь подана Анной и Вами иназвана решением. Если у Вас будут выработана стратегия и тактика именно
психологического решения этого не простого вопроса, хорошо бы было, чтобы Вы с
ней ознакомили. Нравится · Ответить · Толькочто

0
6  
TatianaArt : TanyaLysiuk , ні, це лише Ваша приватна думка. У моєму дописі цього немає.Проблема не перекладається на інших, вона і далі вирішується спільно, але на кожному
наступному етапі задачі та зміст роботи психолога змінюються. Вони не
закінчуються, доки проблема не вирішиться повністю. Зараз ми саме над цим
працюємо. (не тут, тому що тут популярний ресурс).

0
5  
TanyaLysiuk Это инструкция для школьного психолога, как снять с себяответственность. И ответ на вопрос Анны который был комментарием к этому посту,
ведь в комментарии из текста понятно, что методы психологической работы
закончены. Но это не решение проблемы , а перекладывание ее на других. Нравится · Ответить · 1· 43мин. · Отредактирован

0
4  
TatianaArt : РусланСтриха просто уявіть, що Ви пишете заяву не для того, щоб когосьпокарати, а для того, щоб захистити. Можливо, таке важко уявити,
спостерігаючи  попередній досвід ворожого
ставлення людей один до одного, але спробуйте. В усякому випадку, намір саме
такий. А з приводу «умивання рук», то Ви навіть не уявляєте, наскільки більше
роботи з'являється у психолога на кожному новому витку вирішення проблеми. Чого
варта лише функція кейс-менеджера (і я сильно підозрюю, що ніхто, крім
психолога, на себе зараз її не візьме). Так що нашому брату роботи завжди
вистачить. Якщо Ви психолог, то Ви розумієте, про що я. (ну, а якщо не
психолог, то Ви тепер змогли дізнатися, що робота психологів дуже любить). Нравится · Ответить · 16мин.

0
3  
РусланСтриха Спасибо, что расписали. Но я три раза перечитал и все равно непонял в чем разница между тем что вы написали и написанием "заявы"...
А также что это не перекладывание ответственности а ее распределение. Я скорее
это вижу как "умывание рук" Нравится · Ответить · 3мин.

1-10 11-12
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]