Тема неправомірного застосування сили та вчинення насильства учасниками освітнього процесу продовжує залишатися актуальною на сучасному етапі функціонування сім'ї та суспільства. Значна кількість запитів, що надходять до фахівців та методичних служб, стосується подолання явищ насильства і булінгу як таких, які, на жаль, вже відбулися і потребують негайного вирішення у частині подолання наслідків і подальшого упередження їх ескалації.

Спираючись на досвід подолання наслідків вказаних негативних поведінкових проявів у закладі освіти, опишемо послідовність дій фахівця психологічної служби, який вирішує завдання вторинної і третинної профілактики щодо подолання явищ насильства та булінгу.

Якщо явище було виявлено та кваліфіковано, або ж особа має підозру щодо вчинення насильства, за цим фактом вона надає заяву директору закладу освіти чи безпосередньо до правоохоронних органів. Директор, у свою чергу, упродовж доби сповіщає про факт насильства службу у справах дітей та поліцію. Варто зазначити, що таку заяву, у відповідності до законодавства, може робити будь-яка дієздатна особа відповідного віку.

Практичний психолог, соціальний педагог чи інший працівник закладу заповнює спеціальний бланк повідомлення про дитину (юнака) та заносить запис у журнал обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення (зразки документів затверджені наказом МОН від 19.08.2014 № 564/863/945/577).

Після цього фахівець діє на свій розсуд та у відповідності до локальних документів закладу освіти. Важливо пам’ятати, що з моменту написання (реєстрації) заяви до служби у справах дітей відповідальність за координацію заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або загрози його вчинення цілком переходить до служби, і ні психолог, ні інший працівник, ні директор закладу освіти не координують відповідні заходи. Разом з тим, практика вирішення подібних питань говорить нам про протилежне, а саме про те, що школа, заклад професійної освіти, інші заклади продовжують координувати таку роботу, а то і самотужки її здійснювати. Тому на наш погляд, поряд з розподілом відповідальності працівники закладів освіти потребують додаткового навчання у напрямку опанування ефективними технологіями створення безпечного освітнього простору та роботи з насильством.

Якими можуть бути варіанти подальших дій фахівця психологічної служби після реєстрації випадку у відповідних документах?

Серед рекомендацій, які надає Міністерство освіти і науки, пропонується наступне. Психолог (соціальний педагог) проводить зустрічі з усіма учасниками конфлікту та складає два протоколи – 1-Н з потерпілим, другий – 2-Н – з кривдником. На основі отриманих даних фахівець складає план психологічної реабілітації скривдженого та кривдника, особливо, якщо останнім виступає інший учень (учні) (студент (студенти)) закладу. За необхідності він залучає фахівця з місцевого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (лист МОН від 28.10.14 № 1/9-557).

Якщо насилля було не одноразовим актом, а таким, що повторюється, воно підпадає під визначення булінгу (цькування) і становить особливу загрозу для життя та здоров'я дитини (дорослого). Повторювані насильницькі дії, як і у випадку з одноразовим актом насильства, мають бути негайно припинені, а алгоритм роботи з таким видом насильства є дещо іншим, зокрема, акцент у роботі ставиться не на взаємодію фахівця зі скривдженим і кривдником, а на роботу з групою, до якої ці особи включені.

В особливо складних випадках, коли ресурс закладу освіти та всіх дотичних до вирішення ситуації органів і служб є недостатнім, зацікавлені особи можуть звернутися до органів прокуратури та суду. Судовий позов може мати різний характер, наприклад, оскаржувати дії суб’єктів, які несуть відповідальність за ситуацію, а саме освітніх структур, структур, що реалізують соціальну політику, правоохоронних органів, батьків дитини-кривдника тощо. Позов, як показує практика, може містити, серед іншого, прохання винести рішення про примусове лікарське обстеження дитини чи юнака, які здійснили кривдження, про вибір для дитини-кривдника альтернативної форми навчання, яка би базувалася на врахуванні безпеки всіх учасників освітнього процесу тощо. Такою формою навчання може бути індивідуальна форма (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж) (див. ЗУ «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)). Якщо особа, що здійснила насильство, досягла віку адміністративної чи кримінальної відповідальності (це вік, починаючи від 16-ти років, і - для кримінальної відповідальності, у окремих випадках - з 14-ти), і при цьому, за визначенням, така особа є суб’єктом правопорушення чи злочину, вона також може нести покарання. Досить часто, особливо коли випадок вирішується у судовому порядку, сторони потрапляють у ситуацію етичної дилеми, яку буває важко розв'язати. Так, наприклад, служба у справах дітей під час судового процесу представляє інтереси будь-якої дитини за законом, а це значить, що служба має одночасно захищати інтереси як постраждалого, так і кривдника. У таких випадках фахівцям краще звернутися за супервізією (консультацією наставника).

Важливо також наголосити, що дії, які застосовуються для вирішення питань, пов’язаних з проблемою насильства, ніяким чином не мають дискримінувати жодного з учасників освітнього процесу. Так, заходи, які вживаються, направлені на захист як постраждалого, так і кривдника. Механізми покарання по можливості мають бути замінені механізмами створення позитивних групових цінностей та груповим прийняттям правил, задокументованих відповідним чином у локальних протоколах закладу чи організації та засвоєних учасниками.

Якщо для вирішення конфлікту були задіяні посередники, справа може завершитися наданням рекомендацій для сторін.

Етичні питання стосунків у закладі освіти може також регулювати «Кодекс етики закладу освіти», або відповідний тристоронній договір чи інший аналог, який складається окремо для кожного закладу з урахуванням його специфіки та може бути включеним до Статуту. До написання документу залучаються батьки, педагоги, психологічна служба, учні, студенти, представники місцевої громади. Дотримання кодексу (його аналогу) забезпечується діяльністю етичних комісій (комітетів), які створюються та обираються також з числа представників вище названих категорій. Перед введенням у дію документ проходить публічне обговорення.

Написання тексту такого кодексу, договору чи їхніх аналогів є досить тривалою та громіздкою процедурою, яка має враховувати як особливості норм та традицій закладу, так і всі засадничі умови регулювання стосунків в освіті, сім'ї та суспільстві. При створенні документу його автори можуть опиратися на Конвенцію про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (від 14.12.1960 р.), Конвенцію про права дитини (від 02.09.1990 р.), Декларацію професійної етики Всесвітньої організації вчителів і викладачів (від 29.07.2001 р.), інші документи.

В той же час правила та домовленості учасників освітнього процесу будуть ефективними лише тоді, коли заклад має чітку програму роботи з насильством, яка оформлена у вигляді окремого плану чи включена до загального плану роботи закладу.

Складні випадки у педагогічній практиці є системною проблемою. Для її вирішення не підходять моно-інструменти, тобто, виключно психолого-педагогічні, соціальні чи юридичні засоби. Перспективним інноваційним підходом, який може бути застосований, є технологія кейс-менеджменту. Практичний психолог, соціальний педагог, інші фахівці, залучені до управління випадком, об’єднуються у команду, що значно підвищує ефективність роботи.

Міждисциплінарне ведення випадку сьогодні є однією з центральних гуманітарних технологій та дозволяє надати первинну кризову допомогу неповнолітньому та його родині. Метод ведення випадку спрямований на подолання фрагментації між системами соціального захисту, освіти, охорони здоров'я, психологічної та юридичної допомоги, з якою соціально дезадаптований клієнт самостійно впоратися не в змозі. Стандарти міждисциплінарного ведення випадку були розроблені для працівників відділів соціального обслуговування населення та сімейної політики, що займаються безпосередньо проблемами профілактики сімейного неблагополуччя, захисту прав та інтересів неповнолітніх, та фахівців із соціальної роботи установ соціального обслуговування. Застосування стандартів можливе і в діяльності представників суміжних спеціальностей - психологів, соціальних педагогів, вихователів та медичних працівників, що беруть участь у роботі по веденню випадку в складі міждисциплінарної команди. Особливо складні випадки у роботі спеціалістів, як ми вже писали, рекомендовано періодично виносити на супервізію чи інтервізію колег.

Обласний інститут післядипломної освіти проводить навчання та супервізії для різних категорій педагогічних працівників у напрямку опанування технологією кейс-менеджменту. Упродовж 2017-2018 навчального року практичні психологи, соціальні педагоги, класні керівники, вчителі-предметники, завідувачі методичних кабінетів районів, міст, інших територіальних утворень опановували вказану технологію під час семінарів, засідань методичних об'єднань, роботи літньої школи.

Актуальними залишаються і питання державно-громадського управління закладом освіти. Практика успішних шкіл, ВУЗів, закладів професійної освіти, ефективних освітніх систем загалом доводить, що активна участь громади у поєднанні з новітніми освітніми практиками може виявитися тим дієвим важелем, який створює необхідні умови для побудови безпечного освітнього простору.

Артеменко Т.Б., методист навчально-методичного центру психологічної служби

18.06.2018

Джерело:

Артеменко Т.Б. Освітні завдання, технології і процедури профілактики і подолання насильства на сучасному етапі // Педагогічний вісник. – Черкаси. – 2018. – №3. – с.99- 100.