Традиційно щороку у січні проводяться педагогічні студії для працівників позашкілля. Проводить їх Черкаський обласний Центр науково-технічної творчості учнівської молоді. 9 січня цього року студії працювали для методистів позашкільних навчальних закладів. Тема зустрічі - «Організація науково-методичної роботи у позашкільному навчальному закладі». Серед насиченої одноденної програми – година роботи методиста-практичного психолога Артеменко Тетяни. Тема – «Емоційна грамотність як умова успішного спілкування». Група учасників працювала у колі. Педагоги пригадали базові емоції людини, познайомилися з формулою емоційності та спробували застосувати до себе прийоми управління емоціями, такі як розподіл, концентрація та переключення (за Євгеном Головахою та Наталією Паніною). Окрема увага була звернена на роботу з сильними емоційними переживаннями у конфлікті, такими як гнів, лють. Серед прийомів оволодіння сильними емоціями були розглянуті такі як налагодження дихання, візуалізації, уявні маніпуляції об’єктом емоції (приближення, віддалення, гіперболізація, надання комічності ситуації чи об’єкту тощо), переключення (з реального об’єкту на уявний, з процесу контакту на власне тіло, з власних переживань на переживання іншого (активне слухання) тощо). Група розглянула шкалу емоційної грамотності Клода Штайнера, що ілюструвалася ситуаціями взаємодії педагога та учня, а також такий психологічний феномен, як ефект маятника (коливання певних особистісних проявів від однієї крайньої точки континууму до іншої, за Володимиром Леві). Зворотний зв’язок від групи щодо застосування шкали емоційної грамотності на практиці засвідчив її дієвість а також підтвердив витоки «білих плям» у практиці педагогічного спілкування, певних моментів взаємодії, коли педагогу не вистачає знань про емоції дитини і про свої власні емоції. Група захопилися розглядом ситуацій, які ілюструють «розгойдування маятника» між крайніми точками континууму певних особистісних проявів. Знання про таку психологічну закономірність пояснюють деяку парадоксальність, «несумісність» таких крайніх проявів, як, скажімо, жорстокість/сентиментальність. Обговорення особистісних проявів вийшло на рівень характерології, акцентуацій характеру, патологій характеру та інших психопатологій, та завершилося розумінням того, що педагог має розрізняти ті емоційні прояви, що лежать у межах психологічного здоров’я, і прояви, які можуть говорити про нездоров’я особистості. Отже, для ефективної педагогічної взаємодії важливою є як компетенція, що стосується емоцій, так і розуміння меж власної професійної компетенції. Для самостійної роботи учасникам було запропоновано ведення особистого щоденника, який допоможе визначити особливості власного емоційного та поведінкового реагування, відрефлексувати, спланувати та реалізувати за потреби власні поведінкові зміни.