За сусіднім столиком в столовці сидить жіночка, одягнута не по сезону, і методично розхитується на стільці. На колінах – біблія. В очах – порожнеча. – Вам не потрібна часом допомога? – запитую. – Ні.

Слово за слово, розговорилися, підійшли до тем віри і релігії.

– Християнська віра істинна, всі інші – ложні, - проізрікає жіночка. – Отак-таки, - кажу я. – А хто експерт? – Ну, хто-хто, самі ж християни і експерти, - дивується жіночка. - Заждіть, так не можна, вони ж зацікавлені особи, - пробую достукатись я до здорового глузду. – Зате вони знають предмет зсередини, - парирує жіночка. – Але як вони тоді зможуть порівнювати християнство з іншими релігіями, якщо вони нічого про них не знають? – А навіщо порівнювати? І так ясно, що інші релігії ложні. – Кому ясно? – Всім. – А от мені не ясно. – стаю в позу я. - То я вам зара' поясню – пожвавлюється жіночка. (Читай спочатку, з місця «християнська віра істинна»).

Серія два. – Слухайте, жіночко, а як же на рахунок поваги до інших людей, до іновірців? – А чого, - бравірує співрозмовниця, - я дуже навіть поважаю інших людей. - А віру їхню - ні? – Віру – ні. – То й спосіб життя тоді теж не поважаєте? – Не поважаю. – І думки? – І думки. – І вибір? – І вибір. – А що ж тоді залишається? Що тоді ви поважаєте в цих людях? – Все поважаю, я ж сказала, - дивується жінка. - Бачу, ви почали нервуватись, - додає вона, покосивши на мене оком.

Серія три, апофігей. – То вбивати, кажете, погано? – запитую я. - Так. – А батьківщину захищати? – починаю закипати я. – Погано. Зброя то є гріх. – А якщо на вас нападе бандит, то теж не треба відбиватись? – Ні, то є гріх. – Тобто, якщо на вас чи на ваших дітей напали, вас насилують, вбивають, то ваш чоловік стоятиме осторонь і спостерігатиме? – Так. – Може ви не розчули – вбиватимуть ваших дітей?! – Так, я почула. Ми будемо терпіти. Бог терпів і нам велів.

Геть знервована, я йду геть, а пані залишається. На колінах так само – біблія, в очах – порожнеча, а саму її розхитує та сама хитавиця.

Знайомтеся - пані - вчителька молодших класів з одного з райцентрів. Приїхала на курси. З Днем Учителя, спільното. ©Т.Арт. 03.10.2017

Із коментарів: Vladimir Karikash В своей практике я пришел к выводу, что наше субъективное Я ( наш спосіб сприйняття себе та світосприйняття ) держится на трьох опорах: Вере, Знании и Самосознании. В терапевтическом плане полезно выравнивать постепенно баланс. В нашей культуре Вера ( мистическая часть души ) до си пор является часто единственной опорой. Поэтому нужно ее не разрушать, а постепенно добавлять другие внутренние опоры. " Кто не верит, тому аргументы бесполезны, а кто верит, тому они не нужны". Сперва ребенка нужно научить ходить на двух ногах, а потом посылать его в магазин.)) 3 октября в 21:51

Повністю пост: https://www.facebook.com/tatiana.art.3/posts/1606853002710625