Завданням освітніх менеджерів та спеціалістів у галузі психологічного та соціального здоров'я є визначення складових соціально-педагогічної та психологічної взаємодії та впливу цих складових на якість функціонування осіб, груп та організацій.

Новий підхід до управління закладом загальної середньої освіти на міждисциплінарному рівні відображений у результатах педагогічних досліджень українських учених Л. Даниленко, Л. Ващенко, Г. Єльникова, В. Крижка [4], Є. Павлютенкова та ін. Психологічні аспекти управління школою знайшли відображення у дослідженнях Л. Карамушки, В. Крижка, Є. Павлютенкова. Психологічні засади управління інноваційними процесами вивчали В. Бочелюк [2], В. Жмайлов [3]. Конкурентні процеси в галузі надання освітніх послуг та питання привабливості закладу освіти вивчали В. Базилевич, О. Виноградова, В. Євтушевський, О. Кратт, Т. Литвиненко, І. Маркіна, А. Старостіна, А. Томпсон, Р. Фатхутдінов, В. Швець та ін.

Психологічне благополуччя особистості як складний багатовимірний конструкт досліджували такі вчені як Р. М. Райан, Е. Десі, К.С. Берідж, В. Хута, Дж. Майклсон, Е. Дінер, К. Ріфф [8], Н. Бредбері, М. Аргайл, Н. Голубєва, С. Семенов, А. Созонтов [7], Н. Бахарєва, О. Бочарова, Л. Куліков, М. Соколова, Р. Шаміонов, Г. Мешко [5]. Вони визначили, що досліджуваний конструкт включає задоволення, позитивний афект (результат, кінцевий стан) і переживання життя як повноцінного та значимого (процес реалізації індивідом свого потенціалу).

Разом з тим, питання створення ефективного, психологічно сприятливого освітнього середовища, яке би сприяло формуванню психологічного благополуччя його учасників, залишається дискусійними.

Так, зокрема, В. Жмайлов [3, с.12], виділяючи ресурсні області закладу освіти, поряд з навчально-методичним та науково-дослідним потенціалами (що відображають власне діяльність), вказує на людський, фінансово-економічний, соціальний (останній включає стосунки та інфраструктуру), управлінський (включає корпоративну культуру) та маркетинговий потенціали.

З перерахованих складників для нас особливо актуальними є людський, соціальний та управлінський потенціали. Саме вони формують соціально-психологічний каркас діяльності закладу.

Функціонування організацій і спеціалістів може бути розглянуто нами через призму людино-центрованого та предметно-центрованого підходів.

Відмінності вказаних підходів ґрунтуються на особливостях цінностей, настанов, способів та форм діяльності. Концепція функціонування організації впливає на якість послуг, що вона їх надає, особливо послуг гуманітарного спектру. Насамперед це стосується організацій та суб’єктів діяльності, що здійснюють функцію надання допомоги (соціальної, педагогічної, психологічної, юридичної допомоги, тощо), так звану хелперську функцію.

Відомо, що емоційні настанови та емоційне благополуччя особистості чинять вплив на її життєстійкість та життєву ефективність. Забезпечення умов для емоційного, психологічного благополуччя є стрижневим завданням у діяльності ефективної організації та людино-орієнтованого фахівця.

Психологічне благополуччя визначається нами, слідом за Н. Бредбері і М. Аргайл, як переживання щастя і задоволеності життям, як переважання позитивних емоцій над негативними та інтенсивність вираження позитивних емоцій. Власне кажучи, мова йде про заклад освіти як про «місце радості» для дитини та дорослого. У структурі складових психологічного благополуччя К. Ріфф [8, с. 1074], пропонує виділяти самоприйняття, позитивні стосунки з оточенням, автономію, управління середовищем, цілі в житті і особистісне зростання.

За К. Роджерсом [6, с. 98], ознаками людино-центрованого підходу у діяльності організації є: створення психологічного клімату довіри; забезпечення співпраці у прийнятті рішень між усіма учасниками процесу; актуалізація мотиваційних ресурсів; розвиток у працівників особливих особистісних установок, найбільш адекватних до гуманістичної взаємодії; допомога персоналу і клієнтам в особистісному розвитку. Аналіз названих складників дозволить не лише визначити концепцію, підхід, у якому працює організація, а й залучити кращі ресурси обраного підходу у залежності від завдань розвитку. У цьому сенсі не існує хороших чи поганих підходів, є концепції, які можуть бути більш чи менш ефективними.

Наша позиція полягає в ідеї дослідження функціоналу освітніх організацій з позицій позитивної психотерапії та у визначенні потреби збалансування функціональних сфер задля досягнення психологічного благополуччя членів цих організацій.

Звернемося до теорії життєвого балансу особистості Н. Пезешкіана, що описує чотири сфери людської активності, а саме, фізичну (матеріальну), діяльнісну, комунікативну та смислову, і підкреслює потребу у збалансованості вказаних активностей. Переносячи позиції теорії на функціонування організацій, ми можемо зробити припущення, що перевантаження чи збіднення вказаних сфер може призвести до ситуації конфлікту чи навіть до загального згортання, сплощення життєдіяльності групи чи організації.

Розглянемо наповнюваність сфер з позицій задоволення потреб особистості і групи.

Почнемо з задоволення базових фізичних, безпекових та естетичних потреб учасників освітнього процесу. Зокрема, сюди можна віднести особливості інфраструктури закладу, якість харчування, організацію туалету, фізичної активності, відпочинку, забезпечення приватності, естетична привабливість будівлі та внутрішнього облаштування закладу, тощо. У закладах, де ці позиції задоволені, перебування є максимально комфортним для учасників.

Проаналізуємо також особливості трьох наступних сфер, а саме розбудову смислового, діяльнісного та комунікативного просторів організації чи групи. Тут можна вказати на ведучу нарацію в існуванні закладу (в т.ч. на т. зв. «виховні завдання»), на способи презентації історії та майбуття закладу, на існуючі та задекларовані традиції, цінності, настанови та смисли, а також на особливості організації власне діяльності та на характер і зміст комунікацій.

Так, мета діяльності та цінності закладу можуть бути як декларативними, позірними, так і конгруентними до його діяльності, істинними, такими, що відображають потреби учасників процесу, його сутність. Наведемо приклади. Популярні нині тези, які описують «рівні можливості для всіх учнів» чи апелюють до «індивідуального підходу», є, за свідченнями практиків, переважно фальш-концепціями у системах з класно-урочною формою навчання та з негнучким програмним забезпеченням, у тих освітніх системах, де існує оцінювання, змагальність тощо.

Що стосується характеристик комунікативного простору, то тут важливою є відкритість закладу, групи чи спільноти як системи, доступність інформації, діалогічність, використання прийомів самоуправління, досвід прийняття групових рішень, безпека та дотримання антидискримінаційної політики під час взаємодії, тощо. Прикладним застосуванням грамотної комунікації є використання формалізованих етичних рамок у діяльності закладу. Допоки що відомими публічними регуляторами діяльності і стосунків у закладі є такі формальні приписи, як статут, правила поведінки для учнів, студентів, тощо. Разом з тим, як показують сучасні світові практики, регулювання стосунків у закладі доцільніше було би здійснювати через етичний договір між сторонами, учасниками процесу, із залученням діяльності етичних комітетів чи комісій.

Говорячи про концептуальну платформу у діяльності закладу, той ціннісно-смисловий «клей», що формує, утримує загальний образ організації як соціального феномену, надає їй цілісності, ми не можемо оминути аналізу таких ключових дихотомій як «оцінка» - «прийняття», «контроль» - довіра», «покарання» - «підтримка», «дефіцит» - «ресурс». Так, традиційні освітні підходи будуються поважно на оціночній позиції партнера по комунікації, контролі, покаранні та на пошуку дефекту. На противагу йому новітні, екологічні психолого-педагогічні підходи, в тому числі ті, які застосовуються в Новій українській школі, опираються на прийняття, довіру, схвалення та ресурс. Вибір того чи іншого полюсу дихотомії якраз і формуватиме умови, які або будуть сприятливими для емоційного, психологічного благополуччя особи і групи, або ж будуть схильні породжувати певні ризики щодо формування психологічного нездоров'я.

Досягнення балансу перелічених сфер життєдіяльності закладу освіти поряд із оптимізацією їх змістового наповнення, безумовно, сприятиме не тільки соціально-психологічному оздоровленню освітнього середовища, а й збільшуватиме його конкурентні переваги.

Упродовж 2018-2019 н.р. психологічна служба Черкаської області продовжила роботу над розвитком підходів до створення засад психологічного благополуччя у закладах освіти.

Спеціалісти служби робили наголос на таких складових психологічного благополуччя, як розвиток позитивних стосунків з іншими, включаючи попередження та подолання проявів насильства та дискримінації, допомога учасникам освітнього процесу у прийнятті себе, свого образу та своїх рольових позицій, допомога у розвитку компетентностей щодо взаємодії з середовищем та подіями власного життя, сприяння особистому зростанню та самореалізації.

Так, у області продовжують упроваджуватися програми і проекти соціально-педагогічної і психологічної роботи з профілактики насильства в учнівському середовищі та розвитку стресостійкості та життєстійкості учасників освітнього процесу. Проводяться навчання в рамках реалізації проекту ГО ЖКУ «Організація роботи з розв'язання проблеми насильства в школі», зокрема, були проведені заняття серед слухачів курсів підвищення кваліфікації практичних психологів, тренінги у рамках Школи професійного розвитку педагога тощо. Серед тем, що розглядалися, варто відмітити ті, які є актуальними в роботі фахівців, а саме: основні компетенції та принципи роботи з розв’язання проблеми насильства в школі; успішна комунікація як засіб профілактики насильства в дитячому середовищі; прийоми позитивної реінтерпретації та підбадьорювання в комунікативній взаємодії; планування заходів, супровід випадків та етичні стандарти роботи команди; інтервізія та супервізія кейсів.

Тривають заходи щодо упровадження проекту ЮНІСЕФ-НаУКМА «Комплексна психосоціальна підтримка дітей, підлітків та сімей, що постраждали внаслідок військового конфлікту в Україні». Починаючи з 2015 року, в інституті викладається навчальний спецкурс «Навички кризового консультування та розвиток психосоціальної стійкості до стресу у дітей», який є складовою проекту. В рамках упровадження проекту, окрім навчальних семінарів–тренінгів, були проведені семінари-практикуми за результатами упровадження програми. Такі семінари проводяться щорічно, у березні-квітні, починаючи з 2017 року. Також щорічно у жовтні-листопаді, починаючи з 2018 року, традиційно проходять супервізійні та інтервізійні зустрічі. За минулий період проведено п’ять таких заходів.

У 2018 році в систему післядипломної педагогічної освіти розпочато впровадження програми спецкурсу підвищення кваліфікації педагогічних працівників «Підготовка вчителів до розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей у навчальному закладі». Викладання здійснюється за матеріалами однойменного навчально-методичного посібника, а також за матеріалами посібника «Корекційно-розвиткова програма формування стійкості до стресу в дітей дошкільного віку та школярів «Безпечний простір». Тренерами програм та провайдерами проектів є працівники навчально-методичного центру психологічної служби Тетяна Войцях, Тетяна Брайченко, Наталія Дудіна, Тетяна Артеменко.

В рамках курсів підвищення кваліфікації, у міжкурсовий період та на замовлення закладів і установ освіти та органів управління освітою здійснювалася підготовка педагогічних працівників до впровадження вище згаданих програм в закладах освіти, а також навчально-методична, супервізійна, інтервізійна, консультативна підтримка участі та моніторинговий супровід спеціалістів і закладів освіти області. Так, у вересні 2018 року був проведений І етап всеукраїнського моніторингового дослідження серед учасників освітнього процесу стосовно надання допомоги дітям, постраждалим від військових дій, і внутрішньо переселеним особам в діяльності психологічної служби. Участь у дослідженні взяли 62 заклади освіти.

Щоб поділитися власним досвідом упровадження проекту, фахівці готують майстер-класи, на яких діляться кейсами, презентують технологічні нюанси в роботі, аналізують специфіку стосунків з клієнтами, обговорюють особливості організації міжвідомчої взаємодії, оцінюють власний ресурс. Загалом, під час планування та втілення ідей проекту робота побудована з урахуванням стандартів ЄвроПсі, а саме з дотриманням балансу теорії, практики під супервізією та особистого досвіду.

Під час семінарів, практикумів, тренінгів, що їх проводить навчально-методичний центр психологічної служби інституту, учасники актуалізують знання та навички роботи з особами, що переживають стрес, розглядають діагностичні методики для визначення способів реакції на стрес та способів упорання зі стресом, кризою та травмою, на прикладах із практики аналізують прийоми та алгоритми здійснення корекційної та консультативної роботи з дітьми та дорослими. Вже традиційним прийомом роботи став метод кейсів. Робота з кейсами дає змогу проаналізувати вирішення таких задач, як опора на ресурс клієнта, розвиток його зрілості та життєстійкості. Під час роботи з учасниками виконуються вправи на емоційне підбадьорювання та об’єднання групи. На заняттях в режимі групової супервізії надається допомога у розв'язанні складних професійних ситуацій, що їх виносять на розгляд спеціалісти.

Активно своїми практичними кейсами на заняттях ділилися практичні психологи Роман Коломієць (Центр практичної психології та соціальної роботи відділу освіти управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради), Віталіна Широкова (Черкаська спеціалізована школа I-III ступенів № 28 Черкаської міської ради), Оксана Кубявка (Ватутінська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Ватутінської міської ради), Людмила Гайдамака (Золотоніська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3 Золотоніської міської ради), Вікторія Ракітіна (Золотоніська гімназія ім. С.Д. Скляренка Золотоніської міської ради), Олена Манзя (КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Городищенської районної ради Черкаської області»), Наталія Коваль (Руськополянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Черкаської районної ради), Вікторія Огієвич (Лихолітський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради), Оксана Урожай (Ярошівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району).

Найбільше запитів у роботі практичних психологів та соціальних педагогів стосуються теми самозбереження та самовідновлення, теми пошуку та актуалізації внутрішнього ресурсу спеціаліста, який працює з кризовим клієнтом. Практичною відповіддю на такі запити часто стає розгляд «живої консультації» з клієнтом із застосуванням стоп-кадру та підключенням обговорення в групі. Розглядаються такі феномени, як якість контакту, рапорт, безпека, стабілізація та зміст трансференцій. Особлива увага звертається на вміння диференціювати свої стани та стани клієнта та на виконання задач ресурсування у ході консультативного контакту (за Н. Пезешкіаном). Опрацьовуються антистресові методи дихання та візуалізації. Таким чином, відповідальність фахівця, його компетенції, за висновками спеціалістів, мають стосуватися, насамперед, аспектів власного ресурсування, раціонального розподілу сил та укріплення власної професійної ідентичності.

У контексті задач подолання насильства, булінгу та мобінгу в роботі зі спеціалістами при застосуванні практичних вправ акценти проставляються на виявленні та рефлексії рольових виборів. Одне із завдань, що виконується з учасниками, побудоване на активізації персональних виборів у континуумі «моя реальна групова роль» - «моя ідеальна групова роль» та дає змогу розв’язати для себе задачі, зі слів учасниці, саме через побудову «автонаративу». На виході вправи учасники озвучують певні усвідомлення, які здатні активізувати моральне почуття, запустити моральний процес та допомогти сформулювати вибір. Також розглядаються практичні аспекти формування позитивних правил життя у групі і процедура заключення антибулінгового договору. Загалом можна зробити висновок, що аналіз та застосування алгоритму вирішення ситуацій з насильством у закладі стає можливим завдяки визначенню чітких ролей у міждисциплінарній команді, вибудуванню власних професійних меж, рефлексії особистісної позиції та розвитку власних компетенцій.

Тема девіацій, зокрема, адиктивних аспектів девіантної поведінки, розкривається під час занять зі спеціалістами психологічної служби через аналіз механізму ігор - порівняння «трикутників» С. Карпмана і Т.Р. Чойса, розгляд ролей і трансакцій у грі «Алкоголік», інших іграх. Превентивний та корекційний підходи у роботі з поведінковими адикціями подаються на прикладі теорії змін поведінки (Дж.Р. Айленд, К. Прочаска). Задачі первинної, вторинної і третинної профілактики вживання психоактивних речовин, що їх вирішує фахівець, розглядаються у розрізі п’яти стадій зміни поведінки – передобдумування, обдумування, прийняття рішення, дії, підтримки (збереження) нової форми поведінки. Таким чином спеціалісти мають змогу співставити власні підходи у роботі з явищем з концептуальними підходами, покладеними в основу медичних профілактичних програм зміни поведінки. Прикладні аспекти зміни поведінки, а, власне, застосування емпатичного контакту з проханням про зміну поведінки, відпрацьовується через побудову «я-повідомлення». Така робота, як правило, проводиться у трійках з наступною загальною рефлексією. Отже, діагностика і корекція девіацій, зокрема, адикцій, може бути ефективною через виявлення поведінкових патернів, що базуються на визначених потребах, та через наступний поведінковий тренінг.

Цікавими є спостереження ведучого про так звані «паралельні процеси», які заявляють про себе у практичній роботі іноді вже після першого кола під час роботи в групі. Ті «гарячі» запити, які описують стосунки учасників на їхніх робочих місцях з батьками, дітьми та педагогами, часто виявляються екстрапольованими на ведучого. Такі процеси можуть мати вигляд гри «Який жах!», гри у «Психотерапію», або ж таких позитивних ігор як «Місцевий мудрець» тощо. Очевидно, що потенційні учасники потребують більшої уваги до свого власного вибору теми та тренера. Ще частина робочих моментів з різних причин можуть залишатися незавершеними. Для ведучого це питання про, насамперед, особистісну та мотиваційну готовність учасників. Аналіз результатів такої роботи ще раз вказав на потребу отримання особистого досвіду практичними психологами та іншими спеціалістами, які працюють з емоційно зарядженими темами та потребують відповідної професійної підтримки. Розуміння того, над чим варто працювати особисто, можна досягнути, аналізуючи актуальну особистісну тематику запитів, сам груповий процес, його динаміку, засоби, процедури і основні трансакції.

Плануючи роботу на наступний навчальний рік, варто врахувати всі ті тенденції та потреби, що були висвітлені та мають місце в діяльності психологічної служби в актуальний період.

Так, очікують подальшого упровадження вже названі програми, проекти соціально-педагогічної і психологічної роботи з профілактики насильства, булінгу та мобінгу в освітньому середовищі, розвитку стресостійкості та життєстійкості учасників освітнього процесу, підтримки осіб в ситуації кризи. Завданнями методичних осередків і окремих спеціалістів і надалі залишається організація і проведення інтервізійних, супервізійних, балінтовських груп зі вказаної тематики.

Для забезпечення психологічного благополуччя учасників освітнього процесу перспективними видаються також технології кейс-менеджменту у закладі освіти. Детальніше з ними можна ознайомитися під час сесій Школи професійного розвитку педагога, що проводяться у канікулярний період.

Варто також зазначити, що у наступному році завершується виконання плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року. Одним із важливих завдань у контексті розвитку психологічної служби є підвищення якості управлінської діяльності в умовах формування Нової української школи. Підкреслимо, що підвищення управлінської компетентності безпосередньо пов’язано зі зростанням ефективності функціонування організації, включаючи такий важливий її вимір, як психологічна привабливість та відповідність вимогам, що забезпечують психологічне благополуччя її членів.

Література

1. Артеменко Т.Б. Ідея позитум-балансу у розбудові привабливого освітнього простору // «Управлінське забезпечення конкурентноспроможності закладу освіти в нових соціокультурних умовах» (м. Запоріжжя, 16-17 жовтня 2014 року). - КЗ «ЗОІППО» ЗОР (ISSN 2223-4551, http://www.issn.org/int.html). - http://www.zoippo.zp.ua/pages/el. // url: https://drive.google.com/file/d/0B3_Yn8ZzmpCuRUpQM1hpQ0ZxbkE/view?pli=1

2. Бочелюк В.Й. Психологічні особливості управління інноваційними процесами в школі: Монографія / В.Й. Бочелюк. – Д.: Січ, 2003. – 343 с.

3. Жмайлов В.М. Визначення конкурентних переваг вищих навчальних закладів – один із можливих напрямів модернізації освіти / Вісник СНАУ. – 2010. - випуск 6/1. – С.11-14. – (Серія «Економіка та менеджмент»).

4. Крижко В.В. Антологія аксіологічної парадигми освіти. Навч. посібник / В.В. Крижко. – К.: Освіта України, 2005. – 440 с.

5. Мешко Г. М. Формування психотерапевтичної позиції майбутнього вчителя як основи реалізації валеологічних технологій педагогічної взаємодії / Г.М. Мешко, О.І. Мешко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». – 2015. – Вип. 37. – С. 113-116. // url: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/9.1/5.pdf

6. Орлов А.Б. Человекоцентрированный подход в психологии, психотерапии, образовании и политике / Вопросы психологии. – 2002. - №2. – С. 65 – 84.

7. Созонтов А.Е. Проблема здоровья с позиций гуманистической психологии // Вопросы психологии. – 2003. - №3. – С.93-101.

8. Ryff C.D. Happiness is everything, or is it? Explorations on the meaning of psychological well-being / C.D. Ryff // Journal of Personality and Social Psychology. – 1989. – Vol. 57. – P. 1069–1081.

Надруковано у:

Артеменко Т.Б. Засади психологічного благополуччя у закладах освіти // Педагогічний вісник. – Черкаси. – 2019. – №3. – С.94- 97.