8 жовтня 2013р працювала школа професійної майстерності для спеціалістів психологічної служби, заняття №3 «Кваліфікування соціального запиту. Особливості роботи соціальної мережі». Учасники разом з методистом Т.Б.Артеменко пригадали існуючі види запитів у процесі надання психолого-педагогічних послуг, проаналізували види запитів, які не беруться в роботу, та розглянули п’ять типів психологів (за Володимиром Карікашем). В.І.Коновальчук, завідувач кафедри психології, канд.пс.наук у діалозі з аудиторією розглянула основні психологічні принципи роботи з клієнтом у консультативній взаємодії. За запитом аудиторії, до цього часу проблемним залишається питання роботи з невмотивованими клієнтами, учасниками навчально-виховного процесу. Особливо це стосується сімей, які потребують психолого-педагогічного чи іншого втручання, але відмовляються від контакту з фахівцями. Одним зі шляхів оптимізації взаємодії фахівця психологічної служби закладу з дітьми, їхніми батьками та педагогами є договірне чи/та офіційне унормування стосунків через процедуру створення та забезпечення функціонування у закладі етичних засад як окремого документу чи як частини статуту закладу, приведення у відповідність до галузевих вимог положення про психологічну службу закладу та посадової інструкції фахівця. Допоможе у роботі зі складними випадками і мультидисциплінарний підхід. Його учасники обговорили у другій частині заняття. Під час практикуму із розв’язання складних ситуацій групи знаходили різницю між мульти-, між- та трансдисциплінарним підходами, прописували можливі алгоритми роботи з ситуаціями, обговорювали особливості соціально-диспетчерської функції психолога і соціального педагога. Учасники заняття проаналізували особливості взаємодії спеціаліста психологічної служби з суб’єктами надання допомоги клієнту, а саме органами при закладі освіти, центрами комплексної допомоги, окремими різногалузевими спеціалістами, познайомились із поняттями кейс-менеджменту (ведення випадку) та випадками, коли здійснюється переадресація клієнта. Фахівці дійшли висновку, що у їхньому досвіді найбільш розповсюдженою є трансдисциплінарна модель, коли фахівець служби приймає на себе основне навантаження щодо роботи з випадком, безпосередньо «веде» дитину чи сім’ю, самостійно взаємодіючи з мультидисциплінарною командою. Малорозвиненим на рівні держави є комплексний підхід у допомозі дитині чи сім’ї, на відміну від інших країн, в т.ч. найближчих сусідів, де функціонування центрів комплексної допомоги є звичним явищем.

(Презентації до заняття шукайте на сторінці "Ресурси" у розділі "інструментарій")