Любов Похил, Тетяна Артеменко

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У РОБОТІ МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Організація професійного росту фахівців психологічної служби системи сучасної освіти надзвичайно актуальна з огляду на збільшення чисельності працівників, зростання вимог до їхньої професійної компетентності та компетентності  організаційно-управлінських структур, які опікуються розвитком служби.

Сучасний період суспільного буття характеризується тим, що змінюється світ, у якому живе дитина, трансформуються дитячі відчуття, переживання та цінності. Набувається якісно інший досвід дитинства, змінюються проблеми, які необхідно вирішувати фахівцям, їхня кількість та характер. Фахівці психологічної служби знаходяться у системі постійно зростаючих вимог, поставлені в умови, що спонукають розвивати працездатність та готовність діяти в умовах невизначеності, непевності.

Професія практичного психолога та соціального педагога - це не лише набуття знань, практичних навичок та вмінь. Величезна робота здійснюється фахівцем щодо власної особистості у напрямку її розвитку, оволодіння численними соціальними і життєвими компетенціями, новими життєвими та професійними стратегіями. Адже достатній рівень професійної підготовки спеціаліста людинознавчої галузі можливий лише за умови набуття певних особистісних надбань та руху в бік самоактуалізації.

На думку В.Г.  Панка, основною метою функціонування психологічної служби є підвищення ефективності діяльності освітніх суб’єктів та одночасно захист їхнього соціального та психічного здоров’я [4, с.42].

Природно, що розвиток професійної компетентності практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів має підкріплюватися продуктивно працюючою системою організації методичних форм роботи, що спрямована на удосконалення фахової майстерності, набуття навичок практичної діяльності та формування досвіду взаємодії з усіма учасниками навчально-виховного процесу та членами професійної спільноти.

Традиційним предметом досліджень у галузі психології було вивчення різних видів професійної діяльності з точки зору вимог, що висуваються до суб’єкта діяльності. У літературі достатньо повно описані особливості праці, зміст і основні види професійної діяльності, професійні навички та вміння, поряд з цим розробляються проблеми діагностики працездатності та професійного потенціалу фахівця з практичної психології (Г.С.Абрамова, М.Ю.Варбан, О.П.Єрмолаєва, З.Г.Кісарчук, І.П.Маноха, А.Н.Новіков, M.Nixon, D.E.Super).      У центрі уваги дослідників знаходяться професійно важливі якості особистості психолога та педагога (О.Ф.Бондаренко, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, О.С.Романова, Н.В.Пророк, Н.В.Чепелєва, О.В.Швачко), особливості процесу професіоналізації психологів, соціальних педагогів (Ж.П.Вірна, С.Д.Максименко, О.М.Родіна, П.Н.Прудков, Є.В.Чорний, G.Egan, R.W.Ekstein, S.Robert), професійне становлення особистості та її професійне самовизначення як один із аспектів становлення професійної свідомості (М.Ю.Варбан, М.Р.Гінзбург, Т.В.Кудрявцева І.М.Семенов, С.Ю.Степанов, В.Ю.Шегурова,  О.Р.Фонарьов). Серед досліджених джерел недостатньо повно представлені наукові розвідки щодо упровадження практико орієнтованих форм підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів у системі освіти.

Смілянським центром практичної психології та соціальної роботи здійснюється навчально-методичне забезпечення професійного зростання працівників психологічної служби, яке включає систему навчально-методичних форм роботи щодо забезпечення творчої самореалізації, професійно-педагогічного зростання фахівців та гармонізації соціально-психологічного клімату у педагогічних колективах навчальних закладів.

Одним із найбільш поширених видів підвищення кваліфікації фахівців, що засвідчили свою ефективність, є діяльність семінарів-практикумів, майстер-класів, Школи професійної майстерності працівників психологічної служби.

З метою підвищення ефективності діяльності практичних психологів і соціальних педагогів, збереження  здоров’я усіх учасників навчально-виховного процесу Центром практичної психології та соціальної роботи започатковано діяльність семінарів-практикумів для працівників психологічної служби. Серед останніх проведених семінарів варто назвати такі як “Організація роботи з дітьми з нестабільними емоційними проявами” (для практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів), “Використання методів арт-терапії у роботі з дошкільниками” (для практичних психологів дошкільних навчальних закладів) та «Організація життєвого простору дитини як соціально-педагогічний аспект формування дитячої особистості» (для соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів).

Кожен із семінарів складався з чотирьох частин-блоків. У рамках семінарських навчань були проведені майстер-класи, практичні заняття, розглянуті окремі техніки і методики роботи.

Так, у рамках названих семінарів-практикумів шкільними практичними психологами проведено майстер-класи з питань супроводу обдарованих учнів, формування довіри,  оптимізації емоційних стосунків в учнівському середовищі, превенції та профілактики шкільних конфліктів, деструктивної та аутодеструктивної поведінки підлітків. Практичними психологами дошкілля під час навчань розглядалися прийоми використання арттерапевтичних методик у роботі з вихованцями, опановувалися способи мистецького самовираження, вивчалися підходи щодо корекції дитячих станів тривожності та сором’язливості, вибудовувалася концепція розвитку творчого потенціалу дитячої особистості.

Соціальні педагоги, працюючи над темою організації життєвого простору дитини, відвідали майстер-класи з питань організації життєвого простору дітей в умовах інтернатних закладів, розглянули особливості роботи з дітьми із категорійних сімей, визначилися у виборі шляхів подолання дитячої агресії,  вибудовували стратегії продуктивного спілкування та досліджували способи розвитку навичок здорового способу життя в учнівському середовищі.

Діяла Школа професійної майстерності працівників психологічної служби. Під час її роботи психологи та соціальні педагоги змогли відпрацювати практичні навички взаємодії з кризовим клієнтом, навчилися здійснювати діагностику психологічних потреб осіб, що перебувають у гострому стресі, дистресі та посттравматичному стресовому стані.

Варто зазначити, що здійснювана робота будувалась як у вигляді навчальних робочих вправ, професійних моделей, так і безпосередньо проводилася з учасниками навчально-виховного процесу, що є особливо цінним.

Що стосується групової роботи, то вона, окрім названих, також передбачає проведення для спеціалістів психологічної служби інтервізій, супервізій та Балінтовських груп. [3].    

Співпраця спеціаліста психологічної служби з більш досвідченим, кваліфікованим професіоналом сприяє розвитку професійної компетентності, удосконаленню методів взаємодії та технологій роботи, набуттю навичок вирішення складних ситуацій.

У  психолого-педагогічній літературі разом із терміном “супервізія” використовують також поняття «кураторство», «супровід», «наставництво», що відображає акценти та форми роботи у визначенні змісту даного процесу.

Метою супервізій, що їх проводить Центр, є допомога практичному психологу та соціальному педагогу ефективно вирішувати поставлені перед ним завдання під час виконання посадових обов’язків.

А. Брауном та А. Боурном створено модель супервізії, яка включає чотири основні системи, що характеризують її зміст: діяльність, працівник, колектив та установа. Супервізія охоплює ці системи і діє на трьох рівнях зростаючої складності, кожний з яких являє собою одночасно фазу розвитку.

Перший рівень — індуктивна фаза — передбачає, що супервізію можна проводити в межах кожної з чотирьох систем окремо. Другий рівень — фаза зв’язку — пропонує досліджувати проблему з точки зору зв’язків між кожною з підсистем та включає аспекти:

професійний аспект (зв’язок між практикою та працівником);

аспект співпраці (зв’язок між працівником та командою);

аспект управління (зв’язок між командою та установою);

організаційний аспект (зв’язок між установою та практикою).

Третій рівень — фаза інтеграції — є синтезом усіх чотирьох систем.

На думку авторів, професійний розвиток особистості полягає в поступовій зміні фокусу супервізії упродовж певного періоду часу, оскільки досвід та професійна компетенція супервізованого зростають з першого рівня до другого, а згодом і до третього рівня (чи фази). Центр, організовуючи супервізійну допомогу фахівцям, намагається утілити в роботі філософію усіх чотирьох аспектів.

Інтервізійні групи, поряд із групами супервізії, є дієвою формою професійної взаємодії практичних психологів та соціальних педагогів міста. Проведення групових сесій відбувається за потребою. У процесі діяльності такої групи кожен учасник здійснює свій внесок, у залежності від розподілу ініціативи, ролей та завдань.

Одним із різновидів як інтервізії, так і супервізії є діяльність Балінтовської групи. Балінтовська група працівників психологічної служби міста виступає одним із методів розвитку професійних навичок, а також способом «заземлення» професійних бар’єрів та стресу.

Безпека обговорення теми та запиту, аналіз і емоційна підтримка її учасників є пріоритетами в роботі такої групи.

Серед завдань роботи Балінтовської групи варто назвати покращення сприйняття і розуміння міжособистісної взаємодії, виявлення труднощів емоційного та малоусвідомлюваного характеру у роботі практичного психолога, соціального педагога, сприяння усвідомленню утруднень, розвиток навичок професійної рефлексії, збереження психологічного здоров’я спеціаліста, зокрема, попередження професійного стресу та вигорання.

Комунікація, емоції, почуття, ірраціональні ідеї й установки, психологічні захисти, переноси, контрпереноси, очікування, смисли є об’єктами роботи Балінтовської групи. Інструментами Балінтовської роботи є асоціації, фантазії, аналогії, аналіз захистів і переносів, емоційна підтримка. У роботі групи цінними є різні точки зору, їхнє обговорення, а також пошук нових якісних взаємовідносин і поглядів на комунікацію.

Найбільш поширеними темами на супервізійних та інтервізійних зустрічах виступають теми самоставлення та професійної самооцінки учасників групи, об’єктна та безоб’єктна тривога спеціалістів стосовно власної професійної практики, складнощі у стосунках з клієнтами та адміністрацією навчальних закладів, використання тих чи інших методів, прийомів та підходів у роботі.

Проведення інтервізій та супервізій за участю Балінтовських груп засвідчили свою ефективність у роботі з практичними психологами та соціальними педагогами як форма навчання та професійної взаємодії у період професійного становлення. Доповнювані вже згадуваними вище формами роботи, а саме семінарами, практикумами, майстер-класами, Школами професійної майстерності, такі групи сприяють забезпеченню безперервності підготовки спеціаліста у післядипломний період становлення, надають можливість реальної підтримки у професійній спільноті, допомагають відстежити динаміку розвитку фахових компетентностей, наближують здійснювану діяльність до вимог світової спільноти у відповідній галузі.

Література

1.  Бакирова Г.Х. Управление человеческими ресурсами / Г. Х. Такирова – СПб.: Речь, 2003. – 152 с.
2.  Браун А., Боурн А. Супервізор у соціальній роботі: Супервізія догляду в громаді, денних та стаціонар. установах / А.Браун, А.Боурн; Пер. з англ. Т. Семигіної. – К.: Унів. Вид-во “Пульсари”, 2003. – 240 с.
3. Інноваційні моделі підвищення кваліфікації працівників психологічної служби і консультантів ПМПК/ авт.кол. за ред. Панка В.Г., Гаркавенко З.О. - Електрон. дані. – Київ, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2013. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM),12 см.
4.  Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку: монографія. / В.Г. Панок – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.