Людмила Гаврилюк, Тетяна Артеменко

ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ ПЕДАГОГА У РОБОТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ШКОЛИ

Анотація. Автори досліджують особливості професійного стресу педагогів та шляхи підтримання професійного та емоційного благополуччя педагога у контексті діяльності психологічної служби школи. Стаття містить короткий науковий екскурс щодо стану проблеми, опис досвіду роботи психолога з контингентом педагів однієї зі шкіл області. Представлена позитивна динаміка змін щодо поліпшення показників психологічного здоров'я учасників постійнодіючого психолого-педагогічного семінару, надані рекомендації для педагогів щодо саморозвитку.

Ключові слова: психічне здоров´я, професійне благополуччя, професійний стрес, професійна самосвідомість, психологічна служба закладу. 

Праця педагога відноситься до розряду складних, стресогенних, найбільш напружених у психологічному плані, таких, що вимагають від людини великих резервів самовладання й саморегуляції. Серед причин цього називають комунікативні перевантаження, значне емоційне напруження, поява певних професійних деформацій, соціальна незахищеність і низький статус професії у масовому сприйманні. Крім того, професія вчителя належить до так званих хелперських (від англ. help – допомагати), оскільки пов’язана з роботою у системі "людина-людина", наданням підтримки і допомоги підопічним. Саме в учителів дуже високий ризик психічних і соматичних реакцій на напружені ситуації в роботі. На сьогодні у Міжнародній класифікації хвороб навіть виявлено окремий стан – "професійний стрес". Один із наслідків тривалого професійного стресу – синдром емоційного згорання, стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця.

Велика кількість підходів і напрямків при розгляді феномена психічного згорання (вигорання) обумовлено впливом великого числа факторів, що його викликають. Традиційно ці фактори групуються у два великих блоки: особливості професійної діяльності та індивідуальні характеристики самих професіоналів (А.В. Карпов, В.Є. Орел та ін.). Серед індивідуальних чинників виділяють соціально-демографічні характеристики (вік, стать, рівень освіти, стаж роботи тощо) і особистісні особливості (витривалість, локус контролю, стиль подолання фруструючої ситуації, самооцінка і т.д.). Деякі дослідники дотримуються думки, що особистісні особливості вносять набагато більший внесок у розвиток вигорання не тільки в порівнянні з демографічними характеристиками, але і з факторами робочого середовища (Oktay JS, 1992; Huebner ES & Mills LB, 1994). Досить популярним напрямком досліджень є виявлення зв'язку між вигоранням та індивідуальними стратегіями подолання фруструючої ситуації. Огляд робіт, присвячених цій темі, показує, що високий рівень вигорання більш тісно пов'язаний з пасивними тактиками опору стресу, в той час як активна протидія стресу веде до низького рівня вигорання (Н. Selye, С. Chemise). Називається також група організаційних чинників, куди включаються умови матеріального середовища, зміст роботи та соціально-психологічні умови діяльності (J. Winnubst, С. Сохнув, С. Chemise).

Необхідною і базовою частиною профілактики виникнення «синдрому вигорання» є особистісна психологічна підготовка фахівців допомагаючих професій.

Профілактика емоційного вигорання може відбуватися як у руслі індивідуальної психологічної допомоги фахівцю, так і в рамках участі в групах соціально-психологічних тренінгів та особистісного зростання, з використанням психокорекційних програм і психотехнічних вправ для вчителів (Клюєва Н.В., 1992, Самоукіна Н.В., 1995, Яценко Т.С., 1987).

Розвивати стресостійкість можливо і самостійно, використовуючи методи самодопомоги, до яких відносяться: оволодіння навичками самоусвідомлення за допомогою самоспостереження, ведення психологічного щоденника, написання автобіографії, аналізу сновидінь, практики медитації, оволодіння навичками саморегуляції за допомогою м'язової релаксації, дихальних технік і аутогенного тренування.

Результати проведеного психологічною службою школи дослідження засвідчили, що тільки 10 педагогів із 25 опитаних (40%) почувають себе відносно здоровими, у них високий рівень працездатності і прогнозується висока стресостійкість (було використано тест на визначення ймовірності розвитку стресу, за Дж. Тейлором). Слід зазначити, що 6 педагогів (24%) відзначили наявність порушень у власній емоційній сфері (поганий, пригнічений настрій, дратівливість, напруженість, неспокій, гнів, труднощі у керуванні своїми емоціями). За результатами тестування резерви їхнього організму близькі до виснаження.

Як свідчать дані ряду наукових досліджень, результати власних спостережень та опитувань вчителів, стресогенними для останніх є непорозуміння з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі, несправедливе ставлення до них із боку керівництва освітнім закладом, домашні негаразди, конфлікти у педагогічному середовищі. А якщо до цього додати ще низьку заробітну платню, погані житлові умови, матеріальні нестатки і т. ін., то все це може призвести до невротичних розладів, різноманітних порушень у психічній сфері.

Психологічною службою школи було визначено, що для профілактики та подолання професійного стресу доцільною є участь  педагогів у різних видах діяльності, що спрямовані на засвоєння ефективних навичок міжособистісного спілкування та професійної взаємодії, а саме у групах зустрічей, у тренінгах, балінтовських, інтервізійних та супервізійних групах, у індивідуальному та груповому консультуванні тощо.

Участь у таких видах діяльності сприяє пізнанню своїх сильних сторін та сторін, які можна і варто поліпшувати, набуттю самототожності, поступовому усуненню невротичних компонентів зі структури власного «Я», опрацюванню та засвоєнню травматичного досвіду, покращенню взаємодії з іншими людьми, гармонізації особистості фахівця.

Педагоги, які брали участь у роботі організованого  психолого-педагогічного семінару на базі школи, відзначили прогресивні зміни у своєму внутрішньому світі. Вони стали більш адекватно оцінювати власний "образ Я", пізнали особливості своєї поведінки, навчилися управляти нею в залежності від конкретної ситуації. Ці зміни характеризувалися такими моментами, як набуттям упевненості в собі, готовності експериментувати з новими формами поведінки, розвитком таких актуальних здібностей, як прийняття, довіра, контактність,  відкритість досвіду.

Учасники груп психолого-педагогічного семінару продемонстрували зростання незалежності від зовнішніх проявів ситуації, внутрішній зсув локусу контролю, зростання мотивації до самовдосконалення і саморозвитку. Також у дослідженні було відмічено зростання показника стресостійкості (55% із числа обстежених). Більшості опитуваних (72,2%), за даними діагностування, не загрожує нервовий зрив. У конфліктних ситуаціях у них виявлені такі домінуючі тенденції до прояву форм поведінки: співпраця (27,1%), компроміс (39,6%), уникнення (16,7%). Робота у групі психолого-педагогічного семінару сприяла зміні тих установок та способів поведінки педагога, що провокують виникнення і підтримку емоційної напруги (дратівливість, заздрісність, сором’язливість, пихатість, хворобливе самолюбство, невміння знаходити порозуміння з дітьми, дорослими, колегами по роботі, неадекватна самооцінка, мстивість).

На етапі професійної діяльності здоров’я педагога може бути збережене, зміцнене тільки шляхом формування та підтримання стійкої внутрішньої мотивації до змін, через самоорганізацію таких змін та через допомагаючий контакт із відповідним фахівцем – психологом, психотерапевтом, коучем.

Корисною навичкою для педагога може стати побудува власної програми збереження та підтримання професійного здоров’я та захисту від професійного стресу. У літературі пропонується ряд щоденних заходів щодо збереження і зміцнення здоров’я.

Так, дотримуючись перерахованих нижче рекомендацій, вчитель зможе запобігти виникненню синдрому емоційного згорання і досягти зниження ступеня його виразності. Це: 1) Визначення короткострокових і довгострокових цілей. 2) Використання "тайм-аутів". 3) Оволодіння вміннями та навичками саморегуляції: релаксацією, ідеомоторними актами, визначенням цілей і позитивною внутрішньою мовою. 4) Професійний розвиток, співпраця і самовдосконалення. 5) Уникнення непотрібної конкуренції. 6) Емоційне спілкування. 7) Підтримка хорошої фізичної форми.

Педагогу слід проаналізувати, які моменти в роботі допомагають зняти напругу,  і пробувати кожного дня певний час відводити на заняття, які приносять задоволення і радість.

Психологічна служба школи працює у напрямку створення  безпечного, безконфліктного середовища у педагогічному колективі. В арсеналі психолога є комплекс різноманітних методів і засобів, які сприяють гармонізації внутрішнього світу педагога, послабленню психічної напруги, розширенню професійної самосвідомості. Серед них варто відзначити вже названі індивідуальні та групові консультації, а також круглі столи, просвітницькі заняття з розповсюдженням наочності (буклетів, пам'яток), заходи в рамках тематичних тижнів, флешмоби, акції соціально-психологічного спрямування тощо.

Джерела

1. Джонсон Д.У. Тренинг общения и развития / Д.У.Джонсон. – М.: Прогресс, 2000. – 248 с.
2. Мешко Г.М. Професійне здоров'я педагога як умова ефективної виховної діяльності / Г.М.Мешко, О.І.Мешко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. – №  24. – С. 93 – 96.
3. Овчарова Р.В. Технологии работы школьного психолога с педагогическим коллективом. - Курган: изд-во Курганского гос. ун-та, 2006. – 187 с. – [Електронний ресурс]. - http://osp.kgsu.ru/ovri/Ped_Kol.pdf
4. Раскин В.Н. Семинар-тренинг "Стресс и стрессоустойчивое поведение" / В.Н.Раскин // Технологии социально-психологических тренингов. – М., 2001.
5. Самоукина Н.В. Психотехнические игры, упражнения и коррекционные программы. - М., 1993. - Режим доступу до електронних даних: http://www.koob.ru/samoukina/games_sch
6. Семенова Е.М. Тренинг эмоциональной устойчивости педагога. Учебное пособие. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2006. – 224 с. - Режим доступу до електронних даних: http://psihologiya-knigi.ru/6592-trening-jemocionalnoj-ustojchivosti-pedagoga.html

Відомості про авторів:

Гаврилюк Людмила Володимирівна, практичний психолог Будищенської ЗОШ І-ІІІ ст. Черкаської районної ради;

Артеменко Тетяна Борисівна, методист-практичний психолог обласного центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників